Диспут «Дорослі проблеми дитячої літератури»
6 серпня, Одеська національна наукова бібліотека
❖ Що найважливіше в дитячій книжці?
❖ Видання дитячих книг – це бізнес чи суспільно значуща місія?
❖ Чи існує соціальне замовлення в дитячій літературі?
❖ Чи актуальна зараз класична «золота полиця» дитячої літератури?
❖ Чи можна сказати, що вибір дитячих книг завжди за батьками, і саме їх смаки визначають попит?
❖ З якого віку у дитини з’являється можливість самостійно вибирати книги? Наскільки активно діти користуються такою можливістю?
❖ Ким формуються тенденції сучасного дитячого книговидання – преміями, Болонським ярмарком, топ-10 «Амазону»?
*****
Модераторка:
◇ Тетяна Трофименко, літературна критикиня
Спікери офлайн:
◇ Ірина Бірюкова, генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки (Одеса)
◇ Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів (Київ)
◇ Мар’яна Горянська, головна редакторка видавництва «Ранок» (Київ)
◇ Катерина Дем’янчук, директорка видавництва BOOKCHEF (Київ)
◇ Анна Малігон, поетка, прозаїкиня (Київ)
◇ Наталія Задорожна, засновниця громадської організації для розвитку і соціалізації підлітків «ОООМ»
◇ Анжела Липінська, участниця читацького журі фестивалю, 11 років
Телемости зі спікерами:
◇ Голлі Вебб, письменниця (Велика Британія)
◇ Кайрис МакЕвен, президентка Дитячої книжкової ради Австралії, бібліотекарка, колумністка (Австралія)
◇ Андреа Пау, письменник (Італія), автор дитячих книг і коміксів, сценарист (Італія)
➤ Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.
➤ Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 р. як нова модель надання на конкурсних засадах державної підтримки та промоції ініціатив у сфері культури та креативних індустрій. Діяльність Фонду, відповідно до чинного законодавства, є невід’ємною частиною політики і визначених пріоритетів діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України.
сайт: ucf.in.ua
>>> Відеозапис диспуту «Дорослі проблеми дитячої літератури
Текст диспуту (основні моменти)
Катерина Дем’янчук, директорка видавництва BOOKCHEF (Київ):
Зараз дитяча література переживає складний етап, і мені здається, ще не зовсім визначено, що таке дитяча література. Наприклад, книга з ребусами – це книга взагалі або зошит? Книга-картонка для малюків – це книга або іграшка? До якого віку вважати літературу дитячою? Книга для 14-річних – це дитяча література або вже ближче до дорослої? Згідно ООН, дітьми вважаються ті, кому не виповнилося ще 18 років, але при цьому в 17 років діти вже досить дорослі.
Діти постійно змінюються, і нам потрібно встигати за захопленнями дітей, крокувати в ногу з часом, а перспективи є у всьому.
Але рівень читання зараз різко знизився, і це те, з чим нам доводиться працювати.
Батьки не повинні впливати на вибір дитини, у неї повинен сформуватися власний смак.
Звісно, для автора важливо отримувати премії, тому що про це напишуть всі, це – популярність. Але все одно, дуже важливо для автора, коли читач купив його книгу, прочитав і передав «сарафанним радіо», цей рейтинг найправильніший і найчесніший.
Мар’яна Горянська, головна редакторка видавництва «Ранок» (Київ):
Можу сміливо заявити, що людина в 9 років вже є дорослим покупцем – маю на увазі, що батьки прислухаються до дитини і купують те, що вибрала дитина, і часто у дитини йде усвідомлений вибір, яку книгу вона хоче придбати.
Є такі книги, які дуже цікаві, яскраві, і мільйонним тиражем продаються в світі, але наші діти ще не сприймають їх – це означає, що ми як видавці ще не допрацювали це питання.
Великою популярністю користуються книги із завданнями і ребусами. Я помітила, що дітям цікаві книги, які не просто мають цікаву історію, але спонукають до подальшої дії – повернутися на іншу сторінку, погортати далі тощо.
Кожні два роки змінюються потреби і інтереси у підлітка, тому цікава історія може бути цікава в одному віці, а в іншому – краще ребуси і розгадки, взаємодія з книгою.
Інтернет може бути містком як до неадаптованої літературі, так і, навпаки, містком до зниження мислення.
Я впевнена, що «золота полиця» є, вона потрібна і ще довго буде існувати, адже література досить консервативна область.
Якщо говорити про те, література це бізнес чи ні, то існує дуже багато чорних видавництв, які видають саме класику і люди це купують.
Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів (Київ):
Книга – це відповідальний бізнес, який власне і створює людину.
Дитяча книга складніше на кілька порядків, ніж книга для дорослих, які вже сформували свої життєві принципи.
Звісно, зараз книга веде боротьбу з TікТоком, Інстаграмом, Фейсбуком — це урізані тексти, короткі фрази.
Сьогодні перед видавцями стоять три завдання:
– захоплюючий сюжет;
– нова інформація, яку дає книга дитині;
– завуальоване повчання, пізнання нового і досвід, перенесений в життя. Наприклад, як вести себе в суспільстві, як спілкуватися, знайти вихід з різних ситуацій. Такі книги стають основною базою поведінки в житті.
Хотілося б, щоб в рік випускалася не одна книга і не півкниги на одну дитину, а хоча б три-чотири, і щоб був вибір — наукова книга, фантастика, просвітницька література.
Потрібна різножанровість, адже головне, щоб дитині було з чого обирати.
Ми хочемо повернути в шкільні бібліотеки різножанрові книги і змінювати підручники та шкільні програми на державному рівні. Потрібно впроваджувати нові технології і бути на рівні підлітка, на рівні його інтересу. На жаль, поки що шкільна програма не відповідає емоційному стану дітей. Потрібно це змінювати.
Ірина Бірюкова, генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки (Одеса):
Бібліотекарі спілкуються як з юними читачами, так і з їх батьками, тому завжди можуть підключитися до досліджень і допомогти в цьому питанні. В Україні є багато бібліотек, які стали базою для маркетингового дослідження.
Читання як державна стратегія – це програма, яка розглядалася на парламентських слуханнях, і там багато приділено уваги саме дитячій літературі, і дано завдання знизити відсоток не читаючої підліткової аудиторії з 15% до 12%.
Діти беруть приклад з дорослих і тому дорослі повинні підтримати підлітків і своїм прикладом показувати модель поведінки. Не можна перекладати всю відповідальність на державу – адже спочатку держава це ми, тому необхідно такі дискусії проводити частіше.
Як формується ця сама «золота полиця»? Є Український інститут книги, який серед інших програм займається програмою поповнення фондів публічних бібліотек. І ось ми багато років поспіль спостерігаємо, як експерти, які роблять відбір і оцінювання видавництв і видань, ставлять максимальні бали дитячій літературі. Бібліотеки беруть участь в цих дослідженнях і допомагають зробити вибір для своїх фондів, і теж ставлять найвищі бали дитячій літературі. І цей вибір направляється на полиці в бібліотеки, і стає доступним нашим читачам. Це і переклад з іноземної мови, і класика, і сучасні автори.
Анна Малігон, поетка, прозаїкиня (Київ):
Я мама 14-річного підлітка і він цілком в інтернеті, тому битва програна. Так, він читає щось там, але в інтернеті багато непотрібної інформації, і я зараз шукаю шляхи, як вчинити в даній ситуації.
Мене хвилює питання, що під красивою яскравою обкладинкою книги — справжній шлак, як з цим боротися? Це як автор кажу: дуже багато є низькоякісних авторів, які, на жаль, видають такі неякісні книги. Вони просто на фестивалях, ярмарках і виставках купують місця, і з цим нічого не можна зробити, і, безумовно, тут потрібен якийсь контроль.
Наталія Задорожна, засновниця громадської організації для розвитку і соціалізації підлітків «ОООМ»:
Підлітки зараз читають, і читають багато, але тільки не зовсім в тому форматі, в якому ми звикли. Це все більше подкасти, комікси, блоги — дитина весь час споживає інформацію.
Звичайно, швидкості читання змінилися. Якщо раніше ми могли прочитати книгу і розповідати про неї один одному, інформація проходила якийсь шлях, то тепер підлітки перш ніж читати книгу, погуглять про неї.
Я б не ділила літературу на дитячу та дорослу (хіба що до 7 років). Підлітків не вважають дорослими людьми, але це далеко не так, тому що підлітки зіштовхуються з проблемами, які потребують опрацювання. Тому повинна бути доросла література, написана дорослою мовою для підлітків, яка не повинна їх якимось чином принижувати. Підліток після прочитання повинен вийти з певним для себе рішенням знайти відповіді.
Особливо це стосується інклюзивної літератури.
Це можуть бути і комікси, а може бути короткий текст, якщо людина не може в силу своїх особливостей довго читати.
Я вважаю некоректним порівнювати книги з, наприклад, TікТоком, адже це як порівнювати автомобіль з каретою. Це неминуче, так йде життя, і я за синергію технологій з книгами. Якщо молодь зараз в соцмережах, а наше завдання донести їм інформацію, значить, потрібно її доносити зрозумілими для молоді засобами.
Анжела Липінська, участниця читацького журі фестивалю, 11 років:
Прислухайтеся до дитини і купуйте ті книги, які вона просить! Звичайно, коли дитина маленька, спочатку вибирає книги яскраві по картинках, по тому, що там в книзі можуть рухатися деталі, потім дитина вибирає за назвою – чим цікавіше, тим краще, а більш доросла може читати і без картинок і з сірими сторінками, головне, щоб сюжет був закручений.